Дело об исчезновении Буратино, начало
Братва!
Те из вас, кто читал замечательную сказку Алексея Толстого «Золотой ключик либо — либо приключения Буратино», конечно же, помнят, как в самый самый высокий момент, когда злой Карабас Барабас уже, казалось, торжествовал победу по-над Буратино и его верными товарищами, на помощь деревянным человечкам пришел наместник петра Карло.
Но каким образом старый шарманщик очутился в самой густее событий? Об этом в сказке Толстого указаний нет. Наш брат дерзнули восполнить этот пробел и предоставить на ваше разбирание свою версию происшедшего.
Итак
«МОЄ КОРІННЯ – ВІД СТЕПОВИКІВ…»
Високоліття
Нашому земляку – письменнику і журналісту – Василю Михайловичу Мелещенку 12 лютого виповнюється 70 років. Він народився в селі Ольгівка Бериславського району у селянській родині. Навчався в Херсонському судномеханічному технікумі, працював електрозварювальником бери Херсонському комбайновому заводі імені Петровського. Закінчив Херсонський педагогічний інститут. З 1971 року працює получай телебаченні «Скіфія». Василь Михайлович Мелещенко – член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України, лауреат обласної молодіжної премії імені Іллі Кулика та обласної літературної премії імені Миколи Куліша.
Напередодні ювілею відбулася розмова з В.М.Мелещенком насчет його життя-буття.
ЖИТТЯ ПРИСВЯТИЛА КНИГАМ
Если кажуть, що земля таврійська багата талантами, – це без- перебільшення. В різних сферах є люди, на перший погляд, непримітні, негаласливі, вони общедоступно спокійно роблять свою справу, але який після себя залишають нащадкам дорогоцінний скарб!
До таких людей безперечно можна віднести і Валентину Михайлівну Нижеголенко. Вона народилася у 1936 році в селі Дніпряни Каховського району (тепер Новокаховської міськради). Закінчила Херсонське культурненько-освітнє училище, працювала в бібліотеці села Сергіївка Каховського району, з 1986 року – в обласній бібліотеці исполнение) дітей імені Дніпрової Чайки. Керувала дитячим літературним гуртком «Паросток».
НЬЮ ЛАЙФ: ДЕНЬ ПЕРВЫЙ
«Вот невезуха! Угораздило но меня прикатить сюда на выходные! Нет бы сверху пару дней позже…» – корил Сергей себя, галерея на перроне.
Но деваться некуда, назад не повернёшь. В душе-так понимал, что ему не терпелось поскорее увидеть городок, пообщаться с его жителями.
«Ладно, пойду в разведку» – решил возлюбленный. Покрутил в руках диплом инженера-строителя – брать ли с собою? А зачем? Кинул документ в чемодан и сдал его в камеру хранения.
Погода только начинался, и не так уж много людей попадалось визави.
ОБЫЧНЫЕ ЛЮДИ
«Эть, штучки-дрючки, подкупающе же гульнём!..» – в приподнятом настроении Павел, молодой прораб, опять-таки раз по-хозяйски прошёлся вокруг колченогого стола, что за неимением скатерти был накрыт газетами. И остался доволен – небось полный порядок: хлеб нарезан, сало тоже, лука (пусть) даже десяток головок, кильки солёные промыты, и поллитровки – а без них деньги цена застолью – на месте…
Тут как раз и старая гвардия появились в общежитской комнате – перед этим во дворе умывались.
